Згідно досліджень ефективність роботи команди та її комерційні результати майже на 30 % залежать від атмосфери в колективі, яку задає керівник: як саме він управляє, як ставить задачі, мотивує, збирає інформацію та приймає рішення. Відповідний мікроклімат, у якому працюють співробітники, визначає стиль управління. Недарма кажуть, що йдуть не з компанії, а від керівника, адже стиль управління також впливає на розвиток співробітників, їхнє утримання та корпоративну культуру. Залежно від того, який стиль обере керівник, такі результати й буде отримувати.
Існує декілька класифікацій стилів менеджменту. Але варто зупинити увагу на 3-х класичних, описаних Куртом Левіним. Його класифікація дуже сильно стане в нагоді молодому керівнику, що нещодавно обійняв посаду, або у випадку, коли керівник змінює нішу, або ринок.
Відмінні риси: одноосібний спосіб прийняття рішення, жорсткий контроль співробітників керівником, жорсткі методи впливу, мінімальне інформування співробітників.
Особистісні характеристики керівника: наказний тон, нетерпимість критики, впевненість у безумовній перевазі своїх компетенцій
Методи управління: керівник віддає команди (накази, директиви, розпорядження)
Постановка задач: керівник сам ставить задачі, а також роздає завдання. Співробітник не знає, яке завдання він отримає наступного разу.
Оцінка діяльності співробітників: керівник особисто заохочує та карає співробітників. Найчастіше — дисциплінарні взискання.
Трудова атмосфера: висока ступінь напруження, ворожість, психологічний пресинг та дискомфорт
Мотивація співробітників: мінімальна (мотивація «Від»)
Не дивлячись на те, що співробітники при такому стилі управління виступають лише виконавцями і згодом втрачають свою мотивацію, авторитарний стиль є ефективним у кризових ситуаціях, коли необхідно швидко приймати рішення та уникати розбіжностей між виконавцями.Окрім цього, авторитарний стиль добре підходить для управління недосвідченими новачками, яким потрібно багато рекомендацій, інструкцій та допомоги, або персоналом, що має невисоку професійну підготовку.
Відмінні риси: колегіальний спосіб прийняття рішень, широке делегування повноважень, орієнтація на розкриття потенціалу та творчих здібностей кожного співробітника.
Особистісні характеристики керівника: партнерство, доброзичливість, відкритість, конструктивний стиль спілкування.
Методи управління: колегіальні, договірні, чітка відбудова меж між керівником та співробітником
Постановка задач: результат групового обговорення колег-професіоналів за підтримки та участі керівника.
Оцінка діяльності співробітників: керівник спирається на думку колективу. Перевага віддається заохоченню та позитивному зворотньому зв’язку.
Трудова атмосфера: вільне викладення думок, аргументація співробітниками своєї точки зору, партнерська взаємодія.
Мотивація співробітників: висока (мотивація «До»)
Цей стиль демонструє свої переваги за умови високого професійного рівня співробітників та зацікавленості ними в персональному зростанні. Але в ситуаціях, коли потрібно швидко приймати рішення, не ефективний. Демократичний стиль потребує від керівника высоких навичок управління, інакше при великій свободі дій деякі співробітники можуть або нераціонально використовувати час, або взагалі намагатися взяти керівництво у свої руки.
Відмінні риси: мінімальна участь керівника в роботі, повна свобода виконавців, відсутність чіткості в розподілі задач.
Особистісні характеристики керівника: нетерпимість критики, байдужість до потреб персоналу, дистанціювання у відносинах.
Методи управління: безсистемність та хаотичність.
Постановка задач: мінімальна участь керівника в процесі постановки задач, повна свобода при прийнятті індивідуальних та колективних рішень.
Оцінка діяльності співробітників: окремі спонтанні коментарі керівника, оцінка роботи зведена до мінімуму.
Трудова атмосфера: вседозволеність, у деяких випадках свавілля окремих співробітників.
Мотивація співробітників: мінімальна.
Ліберальний стиль керівництва добре підходить високопрофесійним командам, члени якої не бояться брати відповідальність за результат на себе, відповідно потребують меншої уваги від керівника, який виступає в ролі радника. Коли підлеглі вільно висловлювати ідеї та пропонують розв’язання завдань компанія швидко адаптується до нових умов та зберігає конкурентоспроможність. Проте цей стиль зовсім не ефективний, коли для роботи важлива безпека та чітке виконання правил. Також компанія не буде мати стабільного заробітку, оскільки гроші платять за результат.
Вибір стилю залежить і від ситуації, і від особистісних якостей керівника. Для успішного управління найкраще використовувати змішані стилі, що мають ті, чи інші риси, або використовувати стилі, які будуть підходити певним співробітникам. Яскравим прикладом може бути використання авторитарного підходу до нових співробітників, оскільки вони все ще потребують навчання і їхня робота має бути перевірена в порівнянні зі старшими співробітниками, які вже мають досвід роботи. У вирішенні же складних задач із досвідченими співробітниками краще підійде демократичний стиль. Це дасть можливість керівнику знайти нетипові рішення та показати значущість вкладу працівників для компанії.